У Я ВИ

Україна=це Я + ВИ

Category

Будь свідомим

Заклик до рівності: ЛГБТКІ люди в Україні

Цель жизни — самовыражение. Проявить во всей полноте свою сущность — вот для чего мы живем. Оскар Уайльд. Сьогодні ми багато говоримо про рівність. Про рівність прав та обов‘язків, про те, що кожен з нас рівною мірою може обирати свій… Continue Reading →

Інша сторона медалі або яке життя під час війни

Львів. Останній день проекту. Ми вийшли з дівчатами з готелю, щоб провести опитування серед львів’ян і дізнатися їхню думку стосовно переселенців і їх готовності взяти до себе когось із них. У місті вперше. Йшли захоплено вузькими вуличками, на все роззявляючи… Continue Reading →

Проституция — легальное ремесло?

   Самая древняя профессия уже давно стала мифическим чудовищем, которое общество упорно не желает замечать, а чудовище  упорно растет, заполняет пространство вокруг этих самых "незрячих".

      Среди стран Восточной Европы, одной из первых проституцию легализировала Венгрия. Там профессия проститутки поставлена в один ряд с индивидуальной деятельностью как малый бизнес. Будапешт долгое время удерживал лидерство в списке секс-столиц Европы. К тому же, ранее сексуальный бизнес считался в Венгрии самым большим сектором теневой экономики, сегодня он приносит стабильный доход в казну страны. Оценить смелый шаг нашего соседа в полной мере мы, безусловно, не сможем, да и не берёмся, но опыт может быть полезным.

618971_20131011113328

                               Фото: topnovosti.com

        Проституция - вид деятельности, хобби, профессия, которая в 116 странах мира официально запрещена, в то время, как во многих странах Европы, Канаде и Новой Зеландии  -  вполне легальна. Наши соседи - Россия, Польша, Белоруссия, Литва,  как и мы сами до сих пор ведут дебаты относительно целесообразности легализации этого ремесла. Отношение к секс работникам и их деятельности совершенно неоднозначное, наш гражданин не привык открыто общаться на подобные темы, взрослые люди нервно хихикают и смущаются при обсуждении подобных вопросов. Это конечно можно списать на то, в какой среде они выросли и каким образом формируются их интересы. В то время, когда во многих (я не стану говорить "прогрессивных", потому что и это понятие для многих является спорным) странах с детьми открыто говорят о физиологических потребностях и половых различиях, а соответственно помогают им в осознанном возрасте без страха и стеснения говорить на животрепещущие, выходящие за рамки обыденного, темы, открыто выражать свою позицию не опасаясь косых взглядов общества. В нашей стране предпочитают отмалчиваться и пускают все на самотёк, или с пеной у рта, доказывать, что таких женщин нужно спасать, открыть им глаза на то, какое ничтожное и недостойное занятие они избрали, что проститутки позорят звание женщины. Но неужели мы с вами вправе спасать кого-либо без их на то разрешения? Неужели на вашего ребенка пагубно влияет именно эта женщина, занимающаяся сексом за деньги? Или она действительно плохая мать, потому что не работает продавцом, экономистом, директором банка как вы?

       По данным Международной конференции по распространению СПИДа, 95% работников секс индустрии занимаются своим делом по доброй воле. Иными словами, они осознают и несут ответственность за свои действия.

     Стоимость услуг варьирует от 100 грн и до... Найти человека готового оказать приятную услугу сексуального характера совершенно не сложно, хоть и противозаконно. В Украине проституция является деятельностью вне закона, что при этом абсолютно не мешает тысячам женщин и мужчин работать в сфере оказания интимных услуг. Механизм наказания может показаться нелепым даже ребенку. Для проститутки предусмотрена административная ответственность в виде штрафа, но сама процедура взыскания штрафа тоже проводится с явными нарушениями, уже со стороны органов правопорядка, поскольку требует наличие двух свидетелей, которые бы видели сам процесс оказания услуги и передачу оплаты за эту услугу. Насколько это реально - судите сами.

      Законопроекты о легализации проституции у нас пытались разрабатывать, доходило даже до абсурдных "социальных борделей" для льготников – цены ниже, чем в аналогичных заведениях, а пенсионерам, инвалидам и ветеранам войны бесплатно. Вот он -  истинный альтруизм.

   Безусловно, у декриминализации проституции есть огромное количество аспектов, которые просто невозможно рассмотреть в одном маленьком посте. И вам решать насколько аморальным является данный вид деятельности, какие блага для государства, общества, самого секс работника принесет легализация и как это повлияет на последующие поколения. Но прежде чем кого-либо осуждать или защищать нужно поставить себя на место не только прокурора, но и обвиняемого, защитника, жертвы или постороннего наблюдателя. Не будьте равнодушны, изучайте и смотрите чуть дальше границы вашего дома.

P.S.: А как вы относитесь к легализации? Вы будете недовольно коситься в сторону независимого работника "платной любви"?Подумайте, а мы еще спросим у экспертов.

   Самая древняя профессия уже давно стала мифическим чудовищем, которое общество упорно не желает замечать, а чудовище  упорно растет, заполняет пространство вокруг этих самых «незрячих».       Среди стран Восточной Европы, одной из первых проституцию легализировала Венгрия. Там профессия проститутки поставлена в… Continue Reading →

Одна людина серед семи мільярдів: хіба це багато?

Що може зробити одна людина? Чи здатна вона змінити цілий світ? Чого варта одна думка серед мільйонів інших? Чи вистачить життя однієї людини на зміни усього людства? Ідея однієї людини, здатної на зміни усього світу, звучить як сюжет утопії чи… Continue Reading →

3 серпня 2014 року у Львові почав працювати офіс громадської ініціативи «Крим SOS». Ініціатива стала виконавчим партнером Управління Верховного Комісара у справах біженців ООН. Про діяльність офісу, надання консультацій та допомоги переселенцям з Криму та Донбасу ми поспілкувалися з Олександрою Сорокопуд, заступником директора Західноукраїнського офісу Крим SOS.
  • Пані Олександро, розкажіть, будь ласка, про ініціативу Крим SOS і про те, яку підтримку ви надаєте переселенцям?
  • Крим SOS була створена як постмайданівська ініціатива для допомоги Криму, коли почалися перші окупаційні тенденції. Вона була створена у Києві і Львові, її очолили ті кримчани, які мали тут постійну дислокацію. Вона надавали інформаційну підтримку, шукала варіанти поселень для тих, хто розумів, що їм потрібно виїхати з Криму. Після того, як ми зрозуміли, що Крим вже є окупованою територією, потік людей збільшився, особливо після референдуму. Агенція Верховного Комісара з прав біженців ООН вирішила надати грант Крим SOS для роботи з переселенцями.
  • З того часу почали діяти дві наші програми. До того ми спільно з УВКБ провели разову фінансову допомогу для тих сімей, які переїхали. Це були переважно сім’ї з дітьми, інваліди, матері-одиночки, або ті сім’ї, які переїхали жити у віддалену сільську місцевість, де їм дали хату на певний час.
  • Наші дві програми з підтримки переселенців – це програма підтримки малих грантів по бізнесу і програма підтримки малих грантів на покращення житлових умов. Люди заповнювали невеликі аплікаційні форми. Вони писали заявку на обладнання або на ремонтні роботи, утеплення помешкань, де вони живуть. Верхня межа суми становила 3 тис. доларів. Ці заявки розглядалися в Києві Верховним комісаром з прав біженців. Станом на зараз, ми маємо близько 15 погоджених заявок, кожна з яких на суму від 30 до 40 тис. грн. Наприклад, у нас тепер є Медовий кооператив, який закуповує обладнання і буде виготовляти мед у Калуші Івано-Франківської області. Також у нас є погодження підтримки кримськотатарського кафе у Львові. Халіла Халілова підтримали на закупівлю апаратури у його культурних обмінах, джазових фестивалях спільно з українськими джазменами.
  • Усвідомлюючи, що ситуація зі Сходом нічим, по суті, не відрізняється, ці самі програми працювали також і для людей зі Східної України. У нас є дві заявки зі Сходу на підтримання житлових умов і 5 заявок – на підтримання бізнесу. Люди з Донецька і Луганська починають тут свою власну справу. Це, переважно, дизайн, продаж квитків.
  • Чи надаєте ви тут людям ще якісь послуги, наприклад, юридичні, психологічні, підтримка з оформленням документів?
  • У нас постійно працює юрист, який допомагає людям і в рамках того, що вони переселяються. Законодавство постійно змінюється, виходять нові постанови, вимоги не ідеальні. Частину документів потрібно було вимагати в Криму. Зараз приблизно схожа ситуація з Донецьком і Луганськом. Відповідно, у нас працює юрист, який допомагає оформляти всі ці папери. Він проводить судові засідання, коли є певні судові позови. Також юрист допомагає оформлювати договори оренди, тому що часто вони є користь ріелтора і можуть не враховувати потреби переселених сімей. Навіть ті проблеми, які не пов’язані з переселенням, але загострюються у справі переселення – спадщина, розлучення, аліменти, нарахування інших матеріальних потреб – юрист також допомагає вирішити.
  • У нас працюють два соціальні працівники. Організація «Кримська хвиля» організувала склад гуманітарної допомоги, де можна отримати теплі речі, ковдри, продукти, які надходять як від громадських організацій, так і місцевих жителів, які в такий спосіб підтримують переселенців. Управління соціального захисту Львівської міської ради надало два гаражі для складу «Кримської хвилі».
  • Знаю, що ви задовольняєте не тільки соціальні, а й культурні потреби переселених. Поділіться вашим досвідом.
  • Люди організували собі Кримський дім, де вони збираються по неділях. Одну частину зібрання вони вивчають традиції, які є тут у Львові. А друга частина полягає в тому, щоб зберегти свою культуру. Переселенці готують традиційну страву, обмінюються контактами, одне одного підтримують, тобто, намагаються реалізовувати свої культурні проекти на базі організації.
  • Щотижня у суботу у Львівській Медіатеці організовують лекції про культуру Криму для львів’ян. Алім Алієв, керівник Крим SOS, ініціював цілу низку інтеграційних лекцій з провідними експертами з Криму, на яких львів’яни вивчають історію кримськотатарського народу, культуру, традиції.
  • Цікаво, чи ведете ви облік підопічних? Якою є кількість тих, хто приїхав до Львова і регіону?
  • Зараз переселених з Криму у Львові є більше двох тисяч. Це ті, які зареєструвалися в управлінні соціального захисту. Ми розуміємо, що загальна їхня кількість може бути трохи більшою, враховуючи тих людей, які не звертались за соціальними виплатами, бо вони їм не потрібні. Треба пам’ятати, що до Львова також переїхали ІТ-фірми, банки. Це приїхали небідні люди, які не реєструються, бо їм не потрібні соціальні виплати. Вони живуть у готелях, купляють квартири, переводять сюди бізнеси.
  • Думаю, до двох тисяч переселених з Криму до Львова становлять кримські татари, бо вони виїжджали великими сім’ями. Зараз вони активно концентруються навколо збереження культури, традицій. Адже гостро стоїть питання збереження ідентичності кримськотатарського народу.
  • Як полагоджуєте питання з ісламськими практиками кримських татар у Львові, адже в місті немає мечеті?
  • У Львові є два доми молитви, де збираються мусульмани. Їх організували мусульманські меншини переважно з Азербайджану і студенти, які приїхали сюди на навчання. Ці центри були камерні, доволі невеликі. Зараз кримські татари долучилися до цих центрів. Але ми розуміємо, що їхня кількість є значно більшою. З одного боку, озвучується потреба в мечеті, а з іншого, озвучується потреба трохи ширша – в міжрелігійному діалозі. У Львові активно працюють центри міжкультурного і міжрелігійного діалогу. Ряд організацій ініціювали міжрелігійний діалог, однак, немає такої сталої традиції. Адже не було таких проблем, які б змушували традиційні спільноти йти на співпрацю з релігійними меншинами. Тому зараз з боку кримських татар існує ініціатива розширення екуменічного діалогу в рамках міжрелігійного діалогу, щоб провідні лідери різних релігійних спільнот Львова спільно шукали рішення стосовно таких питань, яким, до прикладу, є мечеть. Тому що вимагати зараз мечеть у Львові – це, звичайно, конфліктне питання, яке може викликати ряд таких емоцій і дій, яких ми не маємо на меті. З іншого боку, ми свідомі того, що у нас є доволі широка ісламська спільнота, і вона в кожному випадку має право на збереження своєї релігійної ідентичності і відпрацювання цих практик. Тому для того, щоб вирішити це питання, щоб мечеть була інтегрована в релігійне життя міста, а не була провокативним місцем, зараз кримські татари ініціюють ряд діалогів. У грудні ми запропонували круглий стіл зі всіма лідерами християнських, юдейських і ісламських общин, для того, щоб обговорити питання міжрелігійного діалогу і міжрелігійного життя Львова.
  • Ви, очевидно, спілкуєтесь з переселенцями, відстежуєте їхні настрої. На вашу думку, люди приїжджають до Львова з перспективою постійного проживання, чи все ж вони «сидять на чемонадах»?
  • Ми маємо три категорії осіб, які їдуть сюди. Перша категорія – це ті, які втікають на ту територію, яка їм видається найбільш безпечною і позбавленою російського впливу. Коли люди приїжджають, вони ще невпевнені щодо своїх планів на майбутнє. Це переважно мами з дітьми, молоді сім’ї, які просто шукають безпечне середовище. Ми маємо розуміти, що Львів затягує, і навіть ті сім’ї, які не планували на довше залишатись, вже на пізніших етапах озвучують те, що Львів не тільки безпечніший, а й відповідає їхнім ідеологічним потребам.
  • До Львова з Криму виїхала частина людей з ідеологічних міркувань. І ці люди шукають тут довгострокових рішень. Тобто, у нас є ті, які повертаються у Слов’янськ, Краматорськ, але вони становлять 10%. Навіть тоді, коли міста звільнені, люди не почуваються до кінця в безпеці. Повертаються переважно ті, які проживали у сільській місцевості, які залишили тваринок чи город. Щодо Криму, то повернулося приблизно 500-600 людей, а 2-3 тис. людей – чітко налаштовані на пошук довгострокових стратегій залишатися в регіоні. Щодо людей зі Сходу, то це 50/50. Тобто, люди оцінюють життя у Львові, свої перспективи у Львові, порівнюють з тим, що є на окупованих територіях. І тому в багатьох випадках їхній рівень домагань полягає в тому, щоб залишитися тут.
  • Як люди налаштовані – на пошук роботи і перспектив, чи, все таки, є якась безнадія?
  • Люди налаштовані дуже по-різному. Адже, насправді, їм складно шукати роботу. Багато людей є травмованими цієї ситуацією. Оформитися на роботу в бюджетній сфері є дуже складно, тому що переважно трудова книжка залишилася там, вона не відновлюється. Центр зайнятості не реєструє. Єдиний варіант – шукати неофіційну роботу, яка, звісно, дуже часто не задовольняє бюджетників – вчителів, лікарів, які є переважною масою людей, які виїжджають. Тобто, з одного боку, у них є бюрократичні перешкоди і їм дійсно складно знайти роботу. З іншого боку, Львівський регіон і сам по собі не є регіоном ресурсів і можливостей. Тут своя конкуренція за робочі місця була ще до того, як все почалося.
  • Відповідно, люди, коли приїжджають, потрапляють у ситуацію, коли у місті немає дитячих садочків. Але їх не було ще до того, як приїхали переселенці. Відповідно, сім’ї переселенців є для нас тим лакмусовим папірцем, який показує внутрішні проблеми міста, що існували до приїзду нових людей.
  • Навіть ті, хто знаходить роботу, отримують зарплату 2-2,5 тис. грн. Орендувати квартиру в місті, яка коштує від 2 до 3 тис. грн., якось себе облаштовувати – це завдання прокрустового ложа. Держава мотивує цих людей їхати в райони і там шукати собі будиночки чи поселення. Але, на жаль, більшість районів, куди переселяються люди, є депресивними. І там також роботи немає, велика частина населення виїхала на заробітки в Італію, Іспанію. Це показує рівень наявності праці в тих регіонах.
  • Декілька сімей, які пішли жити в будиночки в районах, зуміли отримати наш грант (вчасно звернутися, заповнити всі форми, отримати кошти, відреставрувати дім), зараз почуваються значно комфортніше і впевненіше.
  • Люди не на вулиці, люди не мерзнуть. Але щоразу для тих, хто займається цими людьми, стоять доволі гострі критичні питання, бо держава досі не має якоїсь однієї чіткої стратегії щодо того, яким чином поводитись з переселеними людьми, що їм можемо гарантувати, а що ні, де вони мають діяти самі, а де можуть розраховувати на підтримку, яка роль міжнародних організацій. Ситуація доволі хитка.
  • Чи ведете ви переговори з приватним сектором щодо допомоги переселеним?
  • Ми співпрацюємо з готелем «Катерина», який відкрито поселив до себе 30 людей на безоплатній основі. Управління соціального захисту співпрацює з санаторіями. Ми частково пробували займатися популяризацією ідеї поселення у себе людей. Ще на початку як громадська ініціатива ми тим і займалися, що збирали власників, телефонували людям, люди віддавали ключі від своїх квартир. Саме так розселялися перші кримчани і люди зі Сходу. Зараз така техніка вже не працює. Тому що люди, які хотіли поселити, вже це зробили, або й досі тримають у себе переселених. Переважно, це була короткострокова стратегія: ось вам ключі, можете пожити два тижні. А люди вже живуть півроку. Близько 90% переселених до Львова людей живуть у приватному секторі. Тобто, весь приватний сектор, який міг би брати на себе це навантаження і хотів це робити, вже задіяний. Інша річ, що його потрібно якось підтримувати, стимулювати і просити державу і міжнародні організації скеровувати частину підтримки на цей приватний сектор.
  • Зараз міста і села під Львовом (Винники, Сокільники, Сороки-львівські) почали співпрацювати з нашими переселенцями щодо виділення земельних наділів. Перший такий випадок є у Винниках. У нас є кооператив переселенців, куди входить близько 70 осіб. Винниківська міська рада надала переселенцям і родинам воїнів з АТО у користування землю. Таким чином, близько 70 сімей отримає можливість будівництва на цій земельній ділянці. Це одна з таких довготермінових стратегій.
  • Перебуваючи у Кримському домі, побачила, що люди інтегруються і обєднуються за інтересами, збираються на спільні заходи. Що можете сказати про активність людей?
  • Проблеми з переселенням їх дуже об’єднали, тож вони почали спільно все вирішувати. Об’єднання на основі вирішення вирішення проблем привело до того, що вони почали разом брати активну участь у культурному житті Львова. Вони читають усі афіші, разом вирішують, на які концерти піти, організовують фестиваль. Привозять сюди своїх музикантів з Криму, готують страви і запрошують всіх на частування. Громада доволі активна. Тут проводяться курси української мови, які ведуть волонтери, були курси англійської мови, які вели волонтери з Америки. Також щотижня відбуваються зустрічі мусульманських спільнот. Жінки-переселенки також між собою інтегруються, щоб вирішувати побутові питання. У неділю ввечері тут збирається молодь з Криму, вони створили такий молодіжний клуб.
  • До того ж, більша частина переселенців у Львові – це активісти Майдану, це люди, які були активні в культурному житті у своєму місті, активісти рухів протестів. Відповідно, приїхавши сюди, вони намагаються задіяти себе у новій ролі, у побудові нової спільноти.
Розмовляла Марта Плішило

3 серпня 2014 року у Львові почав працювати офіс громадської ініціативи «Крим SOS». Ініціатива стала виконавчим партнером Управління Верховного Комісара у справах біженців ООН. Про діяльність офісу, надання консультацій та допомоги переселенцям з Криму та Донбасу ми поспілкувалися з Олександрою… Continue Reading →

Холодное сердце молодежи

Долго ли мало ли,но сказка эта взяла свое начало давным-давно…. Пришла снежная погода . Настала зима. Холодное сердце молодого Кая по-прежнему остается ледяным . Предыдущая гарячая зима Майдана так и не смогла растопить его сердце. Почему Кай  остался ‘’заложником” старой… Continue Reading →

«Проффесори» при владі

В Україні вибори переросли в щорічне явище. Ми постійно когось вибираємо. Он лиш в 2014 році пережили як президентські, так і парламентські вибори.  Для нас вибори — це важливий етап в державотворенні, для політиків – чергова можливість показати себе в… Continue Reading →

Чи готові ми змінюватись?

«Зміни починаються з тебе», «ти можеш змінити світ», «зміни світ на краще»…Саме ці фрази є дуже популярними серед молоді. Але у Харкові нам здалося, що ми ще не готові змінюватись насправді і на власному прикладі показувати як може маленька людина… Continue Reading →

Від проспекту Леніна до вулиці Героїв Небесної сотні. #Харків

Ми починаємо серію статей про те,  що люди знають про свої міста і як ставляться до перейменування вулиць у них. Саме це запитуватимемо в перехожих різних міст України. Починаємо з Харкова. «Кому мешал Ленин? Решали бы лучше другие важные вопросы» —  типові… Continue Reading →

Де переселенцям шукати притулку?

Ні для кого не секрет, що в Україні тривалий час йде війна.Через неї у нашій країні з’явилося таке соціальне явище як переселенці, до якого наша держава виявилася не готовою. Хоча деякі замовчують сам факт війни на нашій території, але проблема… Continue Reading →

Чи потрібні представники національних меншин в Парламенті?

Політика і політики: віковічна тема, яка тягне за собою суперечки, непорозуміння та очікування. Очікування кращого життя, гарантій, наближення до європейських стандартів життя та багато іншого. Все, чого ми очікуємо від влади, залежить від наших власних потреб та актуальної ситуації у… Continue Reading →

© 2018 У Я ВИ — Powered by WordPress

Theme by Anders NorenUp ↑