Пишу про побачене і почуте для молодих та креативних — архітекторам та флористам, художникам та дендрологам, або просто хлопцеві чи дівчині, які живуть в стилі арт і хочуть змінити на краще нашу неньку Україну.

І ось, я молода людина 23 років, яка вранці захотіла прогулятися по спальних районах міста Миколаєва, чи то Одеси, чи інших міст України. Йдучи по старих потрісканих асфальтних доріжках, де не глянь, бачу відблиски сірого старого «совка», який, ніби брудна пляма, що ніяк не хоче вивестися із реалі, все знову і знову нагадує про себе. Почав аналізувати: чому все саме так, а не по-іншому, по європейському, як це модно сьогодні говорити?

Звертаючи увагу на будівлі, бачу розмальовані та пописані чужими думками стіни…   Цікаві і не дуже, сучасні, кричущі і необдумані, вульгарні і пусті надписи та лозунги привертають мою увагу. А закутки та під’їзди, що обклеєні всяким паперовим непотребом? Думаю: хто винен – хлопці із балончиками із фарбою та рекламщики?… Опускаю погляд нижче: ага якийсь садок із декількома квіточками, кущем бузини чи форзиції, обнесений незрозумілим парканом із якогось металобрухту та дерев’яних дощок, та думаю, чий це «арт-проект», певно, якоїсь самотньої бабці із під’їзду. Обертаюся спиною назад – занедбаний спортивний майданчик. Розглядаю залишки від гойдалок та лавок. Ось стоять два стовпи із натягнутим шнуром між ними, на якому маячить, наче на якесь свято, білизна. Аж раптом мою увагу привертають два новеньких тренажери, які стоять між всім цим – так, думаю, хоч щось ЖКГ зробили, чи це —  можливе відлуння нещодавніх виборів…

Та дивлячись на весь цей «сардеп», його причини та наслідки, та на те, чим займаються наші державні чини, багато хто, і я зокрема, інколи все ж таки ловимо себе на думці про те, що тут жити зась, треба збирати валізи і кудись тікати, бо мрії не здійсняться, і нам ніхто не допоможе. Але ж ми не такі! Ми знаємо, що треба зробити, щоб бути кращими, і як змінювати простір навколо нас на щось сучасне, приємне та незабутнє, бо кожен із нас є митцем власного життя і своєї малої та великої Батьківщини.

Так, хтось може скаже, що для того, щоб мотивувати молодь до дій, потрібен великий грошовий або інший, матеріальний чи батьківський, або роботодавчий пендель. Але українська патріотична молодь, яка справді живе Україною, зовсім не така!

Помізкувавши, зваживши всі за і проти, ми як митці життя і візуального вуличного мистецтва, перш за все, повинні самоорганізувати громаду нашого «подвір’я». Тож, згукуємо друзів та колег і продумуємо план дій по відродженню свого ж дому.

Щоб не втрачати часу на роздуми, пропоную вам необхідні задачі, які потрібно виконати для досягнення цілей.

По-перше, окреслюємо на ватмані чи на ноуті проект по благоустрою, який ми орієнтовно хочемо зробити. По-друге, продумуємо, де ми можемо взяти необхідний інвентар та матеріали. По-третє, презентуємо проект мешканцям двору і агітуємо їх підключатися до справи. І на завершення — реалізовуємо задумане, святкуємо і пишемо статтю до місцевої газети або в Інтернет про те, які ми круті і як треба державі допомагати.

А тепер все по порядку і зрозуміліше.

Для початку, як було вже сказано, ми підготовлюємо проект: виходимо на подвір’я із друзями, беремо із собою олівець, гумку, аркуш паперу і метровку та, за необхідності, калькулятор; замірюємо різні параметри двору і з відповідним масштабом наносимо на папір, враховуючи одночасно, де знаходяться тренажери на спортивному чи дитячих майданчиках, на якій відстані від доріжок чи будинку ростуть дерева та кущі тощо. Варто звичайно розібратися, що за види дерев та кущів або багаторічних квітів росте у вашому дворі. Після цих процедур раджу зробити декілька фото із панорамами двору, будинку та всього іншого, що вам цікаве.

Прийшовши до дому, роздумуємо з друзями про те, що саме ви хочете побачити у своєму дворі, та робимо декілька замальовок, можна на кальці, що накладається на роздруковане фото із зображенням вашого двору. Для ефекту — ваші пропозиції можна опрацювати у графічних редакторах AutoCAD або 3dsMax та приблизно вирахувати, скільки потрібно коштів та матеріалів для впровадження в реальність вашого проекту. Зробивши все це, можна гукати сусіді та інших мешканців двору для планування подальшої стратегії. Звичайно пам’ятайте про те, що треба бути готовим до всіх можливих питань і песимістичних настроїв, які будуть лунати на вашу адресу від приємних вам та не дуже людей.

Із упевненістю можна сказати, що ваша ідея все ж таки сподобається більшості, але, як зазвичай, вам потрібно буде дослухатися та врахувати поради, зауваження та пропозиції інших, аби вони зрозуміли, що це спільна справа, і інтереси кожного – враховуються.

Порадившись та залучившись підтримкою, починаємо мудрувати, де все ж таки можна взяти матеріали. І тут доречно згадати і про ЖКГ і про депутатів, які балотувалися від вашого округу, як в міські органи влади так і до Верховної Ради України, не варто забувати про різні компанії або фірми, що знаходяться у вашому місті, а також і про власні матеріали та кишенькові гроші.

Після того, як ви знайшли матеріали та організували роботу, надавши кожному свою індивідуальну роль у творчому процесі, ви можете насолоджуватися робочим процесом, спілкуванням та фотосесією двору і мешканців, які там проживають.

Організуйте по виконанню арт-проекту святкове відкриття із келихами шампанського або з пляшками живчика. Весь зібраний фотоматеріал скомпонуйте і розмістіть у соціальних мережах або у формі статті на місцевих ЗМІ.

Зробивши власних двір новим та цікавим арт-проектом, можна із гордістю заявити, що ви дбаєте про свою маленьку батьківщину і змінюєте її на краще, ніби розмальовуючи у веселкові барви власної любові та праці.