Часами ми відчуваємо негативні емоції до іншої людини, але не розуміємо, чому так. Причина зародження такої неприязні забута, але факт залишається фактом.

То як в нас виникає ненависть та любов? Що сприяє цим протилежним станам?

Соціальні психологи розглядають ненависть та любов як діаметрально протилежні кінці однієї прямої. Ненависть, як один із кінців, позначена знаком «-». Відповідно, любов умовно позначили знаком «+». Посередині, на позначці «0», розмістили таке нейтральне явище як знайомство.
Чому воно нейтральне? Бо це лише точка відліку, яка в кінцевому результаті призведе до позитивних (любові та її різновидів) чи негативних (ненависті та її похідних) взаємин.
Скільки кроків до ненависті? Їх всього 4:
1. упередження;
2. неприязнь;
3. ворожість;
4. ненависть.

Отже, при такому розвитку відносин при знайомстві звертається увага на ті відмінності, які є між вами. Увага акцентується та з’являються неприємні відчуття. Наприклад, людина може бути іншої релігії, нації чи кольору шкіри. Замість того, щоб сприйняти таку інформацію як факт, людина починає гостро та непримиренно реагувати на те, що завжди було частиною життя та ідентичності іншого (наприклад, релігія – вона, як правило, присутня в житті людини з раннього віку).
Через непримирення з відмінностями між вами та іншою людиною може виникнути неприязнь. Вона є більш стійкою, ніж упередження. Тепер, кожного разу стикаючись на вулиці, у кафе, на роботі з людиною, до якої відчуваєте неприязнь, вам буде дискомфортно та виникатиме бажання якнайшвидше завершити розмову, зустріч.
Згодом це може спричинити ворожість – тривалий емоційний стан. Зазвичай, в такому стані людина не аналізує причини свого недоброго ставлення до когось, а просто керується емоціями. Через те, що емоції негативні, людина може завдавати вербальної чи фізичної агресії іншій.
Завершальним кроком, як наслідком всього вище написаного, є ненависть.

Але які ж тоді є кроки до любові?
Як не дивно, їх теж чотири:
1. лояльність;
2. приязнь;
3. дружба;
4. любов.
Лояльність починається, коли людина, передусім, приймає іншу людину такою, як вона є, шукає якісь подібності та хороші якості в іншій. Це допомагає зближенню та тіснішому спілкуванню в подальшому.
Коли ми віднаходимо в інших щось добре, почуваємося комфортно та безпечно, то це вважається другим кроком – приязню. Коли люди тривалий час спілкуються та мають певний спільний життєвий досвід (пережиті ситуації, спільні вподобання та ін.) з`являється дружба, яка може перерости в любов – дружню чи романтичну.
Як бачимо, людина сама вирішує, в яку сторону повернеться нове знайомство. Саме тому важливо просто прийняти людину, відшукати її добрі сторони та спрямувати спілкування в позитивне русло.

© Марта Приріз